Цуценя носилося подвір’ям, як скажене. Воно зазирало під кожен кущ, уважно оглядало гойдалку, обнюхувало лавки та розгрібало лапками пісок. Яринка довго спостерігала за ним і нарешті запитала:
— Що ти робиш?
— Не заважай! — відмахнулося цуценя і знову побігло до гірки.
— Ти загубив щось? — здогадалася Яринка.
— Знайду! — сердито прогарчало цуценя.
— Давай, я тобі допоможу, — Яринка вирішила не зважати на його грубість: будь-хто може ненавмисно забути про ввічливість, якщо чимось засмучений. Замість образитися, дівчинка теж почала оглядати пісочниці та клумби.
Вона знайшла шпильку, ремінець від годинника, лопатку та дитячий черевичок. Щоразу дівчинка гукала:
— Це? Може, це? Ні? А це?
І от не стрималась:
— Скажи бодай, що ми шукаємо?
Цуценя опустило голову і тихо промовило:
— Вчорашній день.
— Що? — не повірила вухам Яринка. — Вчорашній день! — повторило цуценя. — Мама сказала, що я даремно втратив його. Але ж я собака! Я знайду! Я будь-що можу знайти!
— Не можеш, — розвела руками Яринка. — Він же пройшов!
— Куди він пішов? — підскочило на місці цуценя. — Що ж ти раніше не сказала? Я його наздожену!
— Ніхто не може наздогнати вчорашній день, — похитала головою Яринка. — Ти лише даремно витрачаєш час. Так і нинішній день втратиш!
Цуценя сумно опустило вуха і зітхнуло.
— А нащо він тобі? Що б ти зробив, якби знайшов свій учорашній день? — поцікавилася Яринка.
— Те, що не встиг, — почало перераховувати цуценя. — Зібрав би іграшки, помирився б із сусідським котом, навчився б робити стійку на задніх лапах і знайшов би черевичок одного хлопчика: він учора загубив його в пісочниці.
— Черевичок уже знайшовся, — усміхнулася дівчинка. — Тож одну справу зроблено. Ходімо тепер миритися з котом.
Цуценя перепросило в кота за те, що ганяло його подвір’ям, пообіцяло так більше не робити, і вони домовилися бути друзями. Утрьох вони зібрали іграшки дуже швидко. А потім Яринка допомогла цуценяті навчитися робити стійку на задніх лапах. Гарний вийшов день, цікавий та веселий!
“Це нічого, що я не знайшов учорашній день, — подумало цуценя, засинаючи у своєму ліжечку. — Натомість знайшов гарних друзів!”