— Ви собі як хочете, а я не спатиму, — оголосила Аліса.
— Що, зовсім? — здивувався Костик.
— Ага, — сказала Аліса. — Не спиться!
— Ну, то овечок порахуй! — сердито пирхнув старший брат Макс. — І не заважайте спати. Мені, між іншим, завтра до школи.
— А мені ні! — прошепотіла Аліса, але про всяк випадок заплющила очі. І відразу побачила Костика.
— Я що, потрапив у твій сон? — спитав він.
— Ні, — похитала головою Аліса. — Я ж не сплю. Я просто заплющила очі й подумала про тебе.
— А я — про тебе! — хихикнув Костик.
— Ну що, рахувати будете? — раптом сказав хтось. Діти обернулися і побачили овечок.
— Дякую, ні, — чемно сказала Аліса. — Я взагалі спати не збираюся.
— Розходимося! — з полегшенням кивнула подругам головна овечка. — От добре. Я саме пиріг у духовку поставила. А тут стрибати вам через паркан, щоб позасинали! Що робити збираєтеся? Може, до мене в гості? Пирогом пригощу!
— А як же Макс? — запитала Аліса.
— Йому завтра до школи! — нагадав Костик.
— Ну звісно, — ображено протягнув Макс, — як спати заважати — так мені, а як пиріг їсти — так без мене.
— А ти звідки взявся? — здивувалася Аліса.
— Так ви ж самі про мене подумали, — буркнув Макс. — Це ж завжди так. Якщо із заплющеними очима когось згадати — він одразу і з’явиться перед очима. А де Сергійко? Він що, сам залишився в дитячій, якщо ми всі тут?
І тієї ж миті побачив, що тримає візок із братиком. Малюк міцно спав.
Вдома овечка налила дітям чаю з варенням і відрізала по шматку пирога.
— Як смачно! — сказала Аліса. — І спати не треба! От добре!
— Добре, що ми всі одне про одного подумали й разом тут опинилися! — додав Макс.
— Ну, — сказала овечка. — Що у вас нового?
— Я на день народження купу подарунків одержав, — згадав Костик.
— А я у школі — диплом! — з гордістю сказав Макс.
— А я… — почала Аліса і раптом відчула, що очі у неї злипаються, — а я…
— Прокидайся! — сказала овечка. Аліса розплющила очі й побачила, що це не овечка її будить, а бабуся.
— Я ж овечці свої новини не встигла розповісти! — сплеснула руками Аліса. — Сьогодні раніше за всіх ляжу спати!
— Якій овечці? — бабуся здивовано глянула на хлопчаків.
Але ті лише тихенько хихикали й непомітно струшували крихти від пирога.