Серед лісових звірят ведмедик був найсильнішим, найспритнішим і найвитривалішим. Він і стрибнути міг вище за всіх, і обігнати будь-кого, і підіймав такі важкі речі, що зайцям і втрьох не впоратися. Ведмедик собою дуже пишався. Проте перед іншими ніколи не вихвалявся. Навіть більше: тим, хто був слабшим, він завжди поспішав допомогти, а під час гри уважно стежив, щоб нікого, хто був менший, випадково не зачепити, не штовхнути чи на хвіст не наступити.
Але якось вранці ведмедик прокинувся і відчув: щось не так. Лапи в нього стали ніби важчими, ніж зазвичай, і він здавався собі якимось незграбним. Утім, до обіду це минуло, і малюк вирішив, що йому здалося.
Наступного дня все повторилося. І тепер з кожним днем ведмежа ставало все повільнішим і неповоротким. Гратися з іншими йому вже не подобалося, хотілося посидіти осторонь, а то й полежати.
— Щось ти зовсім розлінився! ― почали підбурювати його інші звірята. — Глянь, їжаки гриби збирають! Білки по деревах наввипередки скачуть, у вовків горіхами кидають! Зайці з лисенятами згребли листя у величезну купу і перекидаються в ній. Усі чимось зайняті, усім весело, лише ти розлігся тут і нудьгуєш.
— І справді, що це зі мною, — позіхнув ведмедик. Йому раптом стало ніяково перед друзями. — Сам на себе не схожий. Треба взяти себе в лапи!
Він струсонувся і пішов до гурту: від білчиних горіхів разом із вовченятами ховатися, їжакам допомагати гриби збирати. Дочекався моменту, поки в купі листя нікого не буде, щоб випадково не придавити якогось зайчика, розбігся і теж стрибнув! Звірятка чекають, чекають, а ведмежа не вилазить. Підійшли ближче: а він у купі листя спить і хропе! Отакої! Ніколи ще не траплялося, щоб хтось заснув просто під час гри!
— Мамо! — прибіг малюк до ведмедиці ввечері. — Що ж це зі мною? Може, я захворів?
— Ні, любий, — обійняла його мама. — Усе так і має бути! Просто зима незабаром. А взимку ми, ведмеді, у сплячку впадаємо! Я от чекаю, коли тебе в сон почне хилити, а ти все стрибаєш та стрибаєш. Поглянь, яке ліжечко для тебе приготувала!
— Ліжечко! — мрійливо протягнув ведмедик, згорнувся клубочком і заснув. Спи до весни, малюче! Солодких снів!