Одна маленька панда вирішила вередувати й робити все не так, як слід, а навпаки, — від самого ранку. Взяла і, замість того, щоб почистити зубки, навпаки, забруднила їх. Шоколадом, звісно. І снідати не стала. Воно й зрозуміло: хто ж після шоколаду салат захоче?
— Будь ласка! — сказала панда замість «дякую», вилізаючи з-за столу.
Мама-панда поглянула на неї, подумала трошки й теж вирішила вередувати й робити все навпаки. Тому, замість розсердитися, похвалила маленьку панду:
— Молодець, доню! Завжди так роби!
Після сніданку панда з мамою зазвичай вирушали гуляти. Але сьогодні маленька хотіла робити все не так, як слід. Вона сіла на килимку під дверима і нікуди не пішла. Сидить, чекає, коли мама почне її вмовляти. А мама й не думає. Сіла поряд із донькою на підлогу. Шерсть забруднилася — то й байдуже. Зазвичай мама одразу ж побігла б до ванної, а сьогодні — натомість ще більше забруднилася. Потерлася об поріг, притулилася спиною до побіленої стіни — стала смугастою, наче вона й не панда зовсім, а зебра. І анітрохи не засмутилася. Усміхнулася в дзеркало і побігла до кухні. Гадаєш, обід готувати? Та де там! Варення з миски їсти! Без ложки, язиком! Маленькій панді теж одразу ж варення захотілося. Але треба ж усе навпаки робити! Тому замість варення вона гірчицю з шафи дістала. Ух, пече! Тут би й розплакатися. Але як навпаки, то навпаки: довелося сміятися. Лежать вони з мамою на підлозі в кухні, замурзані з ніг до голови, і регочуть.
А обід ніхто не готує. Ну й хай йому. Тато з роботи повернеться — щось вигадає. Так і пролежали аж до вечора.
Повернувся тато. І теж вередувати захотів! Дуже йому сподобалося, що можна все навпаки робити. Улігся поруч і ну пісні співати. Тепер уже втрьох вони лежать на підлозі. Їсти хочеться, шерсть брудна на боках, аж злиплася, а митися ніхто не поспішає. І вечерю готувати теж. Як вередувати, то вередувати! А їсти ж то все дужче хочеться!
Хотіла маленька панда сказати, що їй уже так не подобається і нехай усе буде, як раніше, а рот її не слухається! Теж вередує!
— А давайте, — каже натомість рот, — тепер завжди-завжди так буде? Усе навпаки!
А тато з мамою не сперечаються, радіють: на роботу не треба ходити, за порядком стежити не треба! Краса!
Ніч настала, а в ліжко ніхто не йде. Так і долежали на підлозі до ранку. Зійшло сонечко.
— От тепер нумо спати! — каже мама.
— Нізащо! — морщиться панда. І замість того, щоб заснути… раз! І прокинулася!
Уф! Ну й день «навпаки» вийшов! Добре, що все це їй тільки наснилося!